П О Д О В Ж ЕН Н Я   П
     Р И Г О Л О С Н И Х

           

   1.Подвоєння
   приголосних‚
   що
   передається
   на письмі
   двома
   однаковими
   літерами‚ 
   залежить від
   різних
   причин.
   Найчастіше 
   це 
   пояснюється   
   с л о в о т в о р е
   н н я м‚  коли 
   збігаються  
   кінцеві  та  
    початкові   
   літери 
   різних 
   частин  слова
   (морфем): 
   1)префікса  та
   кореня:        
   беззахисний‚
   віддати‚
   оббігти‚
   ззаду;                  

   2)префікса та
   префікса:      
   возз’єднання‚
   возз’єднаний‚
   ззамолоду;                    

   3)кореня  або 
   основи‚   що
   закінчується 
   на  -н-‚   і 
   суфікса‚ 
   котрий 
   починається          
   на  -н- :   стінний‚
   осінній‚
   письменник‚
   годинник‚
   віконниця;

    4)основи
   дієслова
   минулого
   часу‚  що 
   закінчується 
   на  -с-‚  і  частки
   -ся:                                     
               пасся‚ 
   розрісся‚
   трясся‚
   піднісся‚
   винісся;

    5)у
   прикметникових
   наголошених
   суфіксах  -анн-‚
   -енн- :  

   неоціненний‚
   старанний ‚ 
   страшенний‚
   здоровенний‚
   священний 
   (пор.
   священик);                                                      
   6)в  іменниках‚ 
   утворених 
   від 
   прикметників
   з подвоєним   
   -н- :

   старанність
   (старанний)‚
   кіннота
   (кінний)‚
   численність(численний). 
        

    

   Якщо ж
   іменник 
   утворений 
   від
   дієприкметника  
   (у
   дієприкметниках
   суфіксальний
   приголосний
   -н- у сучасній
   українській
   мові не
   подовжується)‚
   то подвоєння
   приго-
   лосного  -н-  в
   ньому немає :
   відданість
   (відданий)‚
   завершеність
   (завершений).                                                            

    Усі випадки
   морфол-го
   подвоєння
   приголосних
   закріплюються
   укр.
   орфографією.
   Подовження
    наявне також
   у словах
   ссати‚
   виссати‚
   ссавець (та
   інших)‚ в яких у
   давн-рус. мові
   між
   приголосними
   вживався 
   слабкий
   редукований
   (съсати).

   

                           2. П о д о в ж е
   н о     в и м о в л я ю
   т ься

   1) [Ц’:]           на місці  
   -тьс(я): 
    робиться
   [рóби^ец’:а]‚ 
   сниться
   [сни́ц’:а];                         

   2) [Ц’: ]          на місці  
    -чц- :     ручці
    [рýц’:і]‚  (у)  річці  [
   рíц’:і];                                       3) [Ц:]    
   на місці    -тч- :    
   коритце 
   [кори́ц:е^и];                                              
                      4) [Ч:]     на
   місці    -тч- :    
   заквітчана 
   [закв’íч:ана];                        
                                 5) [Ч:]                  на
   місці    -тш-:    
   через [чш]: 
   коротший
   [корóч:иĭ];                  
                    6)[Ш:]     на 
   місці    -сш- :  
    принісши
    [при^енíш:и];  

   7) [Ш:]            на місці
      -зш-:    через [жш]: 
   без шуму 
   [бе^иш:ýму];

   8) [Ж:]            на місці   
   -зж-:    зжити 
   [ж:и́ти^е ]; 

   9) [С’:]           на місці   
   -шс-:    смієшся
   [см’іjéс’:а ];                             
                              10)[С:]        на
   місці    -зс-:     з 
   салом  [с:áлом ].    

   

   3.С л о в а    і н ш о м
   о в н о г о   п о х о
   д ж е н н я  (див.
   окрему стор.)

   

   4.ФП -
   приголосні  [д‚
   т‚ з‚ с‚ ц‚ л‚ н‚ ж‚ ч‚ ш]  
   (де ти з’їси ці
   лини + ж‚ ч‚ ш =
   шиплячі)
   вимовляються 
   і 
   передаються
   на письмі
    двома 
   однаковими
   буквами
   тільки між
   голосними:                  

   1)перед  Я‚ Ю‚ І‚ Є   
   в  усіх 
   відмінках   
   іменників
   сер. роду 2-ої
   відміни (крім
   родового
   множини):
   завдання‚
   знаряддя‚
   обличчя‚  АЛЕ
    завдань‚
   знарядь‚ 
   облич. Якщо   в
   род.мн. -ів‚ то
   подовження
   зберігається:  
   відкриттів‚ 
   почуттів;      

   

   2) перед  Я‚ Ю‚ І‚ Є  в 
   усіх 
   відмінках   
   деяких 
   іменників
   чол. та жін.
   роду 1-ої
   відміни (крім
   род. мн. з
   закінченням 
   -ей): рілля‚
   суддя‚ стаття
   (АЛЕ  статей); 

   

   3)перед  Ю в
   орудному
   відм. однини
   іменників
    жін. роду
   однини  3-ої
   відм.‚ якщо в
   наз.відм.  їх
   основа  
   закінчується
   на  один м’який
   або шиплячий
   приголосний:
   сіль - сіллю‚
   мазь - маззю‚
   річ - річчю‚
   тінь – тінню, 
   АЛЕ   
   молодість -
   молодістю‚
   кров - кров’ю‚
   матір -
   матір’ю,;                                          
       

   

   4) перед   Ю‚ Є‚Я   в
   деяких
   прислівниках
   типу
   попідвіконню‚ 
   попідтинню‚ 
   востаннє‚
   спросоння‚
   зрання‚
   навмання;

   

   5) у деяких
   особових
   формах
   дієслова
    лити(-ся):   ллю‚
   ллєш‚ ллють‚
   ллється‚ а
   також у
   похідних 
   виллю‚ 
   наділлю‚ 
   переллю  та ін.
        

   

   Літ-ра: 
   Український
   правопис‚21-23

   

   

   Подовження у
   словах
   іншомовного
   походження

   - сум зберігає
   подовження у
   таких словах:

   1. власні назви
   та похідні
   слова

   - Марокко,
   Міссурі,
   Андорра,
   Голландія,
   Калькутта,
   Філіппіни,
   Ніцца,

   -
   марокканський,
   ніццький

   

   2. прізвища й
   імена

   - Шіллер,
   Діккенс,
   Лессінг,
   Руссо,
   Ганнібал,
   Россіні,
   Одіссей

   - Бетті, Джонні,
   Кассандра

   - Ганна, Алла,
   Геннадій,
   Віссаріон,
   Аполлон

   

   Подовження
   немає

   1. загальні
   назви

   - грип, клас,
   група, бароко,
   бравісимо,
   акорд, шасі,
   каса, комісія,
   маса, хобі,
   сума,
   інтермецо,
   лібрето,
   беладона

   

   АЛЕ ! В  деяких
   словах
   подвоєння
   зберігається

   - булла, бонна,
   ванна, вілла,
   мадонна,
   манна, панна,
   тонна, нетто,
   брутто, мотто,
   пенні, мірра

   

   2. при збігу
   однакових
   приг-их
   префікса та
   кореня

   - імміграція
   (але
   еміграція),
   інновація,
   ірраціональний,
   контрреволюція,
   сюрреалізм