Зміни у фонологічній системі давньоруської мови 10 внаслідок занепаду редукованих ВокалІзм 1.Kількість голосних зменшилася - їх залишилося лише 8: 4 переднього ряду - /і/‚ /е/‚ /ь/‚ /ä/ та 4 непереднього -/а/‚ /о/‚ /у/‚ /ы/. 2.Разом з тим утратилася надкороткість як диференційна ознака в розрізненні голосних фонем 3. Розширилося функціонування фонем /о/‚ /е/‚ що в сильних позиціях перебрали на себе функції давніх /ь/‚ /ъ/‚ а в південно-західних гов-х‚ на основі яких сформувалися укр‚ та білор. мови‚ і фонем /ы/‚ /і/‚ що перейняли на себе функції /ь/‚ /ъ/‚ які реалізувались у позиційних варіантах [ ы ] ‚ [ і ]. 4. В протоукраїнських говорах д-р. мови виникли нові позиційні варіанти окремих фонем‚ як-от /о/‚ /е/‚ що почали реалізовуватися не тільки в звуках [о]‚[е]‚ а й [о]‚[е]‚ фонеми /у/‚ що стала реалізовуватися не тільки в складотворчому [у]‚ а й у нескладотворчому [у]. 5. Для голосних стала необов’язковою позиція в кінці складу. 6. Занепад /ь/ та /ъ/ спричинився до перебудови і спрощення фонемних відношень у системі вокалізму. Так‚ у складі передньоязикових голосних замість 4-х протиставлень‚ властивих кожній фонемі‚ залишилося лише три: втратилося протиставлення голосних фонем у системі як передньорядного‚ так і непередньорядного творення за ознакою їх тривалості. Консонантизм 1.Змінилися закономірності розташування приголосних фонем у складі /не за наростаючою звучністю/‚ - розширився діапазон їх сполучуваності‚ - виникли нові позиційні варіанти приголосних фонем‚ зумовлені процесами асиміляції‚ дисиміляції‚ оглушення і т.ін. 2.В окремих позиціях варіанти фонеми втрачали зв’язок з її основним виявом і перетворювались у самостійні фонеми‚ як-от /ш/ у слові [шчас’т’а] (орф. щастя)¬[съчаст’їjе]‚ /т/ - у словах [тхнути] ¬[дъхнути]‚ [тх’ір] ¬ [дъхорь] тощо. 3. У ряді випадків відбулося скорочення кількості приголосних фонем‚ пор.: [гончар]¬[гърнчарь]‚ [ніс]¬[неслъ]. -------------------------------------------------------------------------------------------------- 1.Перехід [е] в [о] - після шиплячих та [ j ]: жона, жонатий, чоловік, чотири, шостий, чорний, шовк, пшоно, щока, його, знайомий; 2. утрата [л] у формах однини дієприкметників чолов. роду /сучасні. дієслова мин. часу/, якщо він стояв після приголосного: вЄезлъ®вёз, нЄслъ® нёс, моглъ®мог, там, де після Л вимовлялся голосний повного утворення, спрощення немає: вЄезла, вЄезло, вЄезли. 3.Історія звука [Ь]; ® в[і] - не залежить від наголосу чи фонетичного оточення- 4.Історія етимологічних [і] та [ы]; втрата /ы/‚ поява нової фонеми /и/. 5. Депалаталізація пригол-них перед [е]; близкість артикуляції /и/ та [е]. 6. Перехід [е]‚ [о] в [і]. ІншІ змІни в системІ голосних 10/2 І. ЗмІна [О ] ® [А ] У СУМі є невелика група слів‚ у яких етимолог. [О ] ® [А ]: багато‚ гарячий‚ хазяїн‚ гаразд‚ халява‚ чабан‚ кажан‚ каламутний‚ калатати‚ калачики. Це явище пояснювали: 1) слідом за О.О.Потебнею - [О ] ® [А ] перед складом з [А ]‚ де відбувалася регресивна асиміляція: багато‚ халява. Однак за тих же умов у ряді слів така зміна не відбулася: комар‚ лопата‚ собака‚ коняк; 2) Л.А.Булаховський - крім регресивної асиміляції мав значення і усно-мовний вплив блр. + півд.-рос. акаючих говорів. На підтвердження : багатьом півд.-зах. говорам‚ які не межують з рос. + блр. така зміна не відома: богатий‚ богач‚ горазд‚ горячий‚ кожан. 3) Однак і це припущення остаточно не розв’язує питання‚ оскільки в тій самій позиції окремі слова зберігають [О ]‚ хоча вони ні з історичного‚ ні з семант-го погляду не відрізняються від тих‚ де перехід відбувся. Такий вплив‚ певно‚ був обмежений не тільки територіальними‚ а й іншими‚ досі ще не з’ясованими умовами‚ тобто задовільного пояснення цього фонетичного явища в науці досі немає. ІІ. ЗмІна [Е ] ® [А ] викликається різними причинами: 1) впливом плавних приголосних [р ]‚ [л ]‚ що стояли після [Е ]‚ як у словах барліг (д-р. БЬРЛОГЪ)‚ залізо (д-р.ЖєЛЬЗО); 2) у деяких словах - підтримуватися впливом регресивної асиміляції: Гарасим‚ Палажка‚ з літ. Герасим‚ Пелагія з грецької мови. Можливі також випадки: 1) [А ]← [Е] - після початкового [ J ]: ялина‚ Явдоха‚ Явтух‚ Ярема; можливий вплив на таку зміну давніх імен з коренем - Яр : Ярослав‚ Ярополк... 2) можлива зворотня дія: у багатьох півд-зах. + частині півн. говорів УМ у позиції після м’яких приголосних змінився звук [А ]® [Е]: єгнє‚ шєпка‚ десєть‚ узєв‚ чєс‚ жєба‚ рєбий. В діалектах фіксуються також [А ]® [И‚І]: чіс‚ ігня‚ чис‚ рибий. 3) Зближення [О] та [У] пояснюється посиленням його лабіалізації + звичайними описками‚ характерне для півд.-зах. говорів УМ. У півд-сх. - позиційно обмежене‚ дуже невиразне‚ лише перед складом з постійно наголош. [У]‚ рідше [І]: зо^узуля‚ то^убі. Зворотний процес зміни [У] ®[О]: ВЪНУКЪ® ВНУК® УНУК ®ОНУК. 4) Втрата початкового голосного: в УМ скорочення кількості складів у слові можливе і за рахунок втрати початкового голосного ненаголошеного [І‚ о‚ а‚ jе ]: мати (д-р. ИМАТИ)‚ грати‚ Гнат‚ Сидір‚ Панас‚ Катерина‚ Настя /пор. рос. играть, Игнатий, Исидор, Афанасий, Екатерина, Анастасия/ проте: Іван‚ Ірина‚ Анатолій‚ Олександр/ Лександра . У іменнику ім’я початковий зберігся за аналогією до наголошеного: імені‚ іменем. Ст-укр. пам’ятки досить часто фіксують : МАЄТЪ‚ МАЮ‚ Сидоръ‚ ГРАЮ; пор. польськi gra, miec; чес. hra, hraи, hrati /див. ще табл.. 30/ 10/2 ПротетичнІ /приставні/ приголоснІ [В]‚ [J]‚ [Г] - /ПП/ /див. ще табл. 29/ УМ успадкувала від д-р. [В]‚ [J]‚що виникли ще на спільносл. ґрунті: видра‚ вим’я‚ яблуко‚ ягня‚ юний (оуноша). Крім того‚ в ній розвинулися нові ПП [В]‚ [J]‚ [Г]‚ що служили засобом уникнення міжслівного збігу гол-них. 1) [В ] виникав перед початковим: а) [У ] - вуси‚ вухо‚ вугорь‚ вулиця‚ вуж; !!! в словах книжних та іншомовного походження - не розвинувся: успіх‚ угода‚ уклін‚ узи‚ узус‚ уклад‚ ухил; б) [І ]‚ що виник з етимолог. [О ] в новому закритому складі: він (з ОНЪ®ОН ® УОН ® ВУОН ®ВУІН® ВІН)‚ вітчизна ( з отъчизна)‚ вівса (з овьса)‚ вівця (з овьця) через стадію дифтонга; за аналогією : вона‚ воно‚ вони + вогонь (в + огонь). ПП властиві й білоруській мові: вуліца‚ вус‚ ён‚ яна. 2) [ Г] - перед [А] та [О]( рідше): гармата‚ гарбуз‚ Ганна; гострий‚ горіх. !!! слова книжні та іншомовного походження (крім давно запозичених) перед [А]‚[О]‚[Е]‚ [І] не одержують протетичний [Г]: агонія‚ альфа‚ агітатор‚ озеро‚ обід‚ орати; етика‚ екзамен; іти‚ історія. 3) Не виявляє активності в УМ протет. [J]‚ він засвоївся лише в окремих словах північного наріччя: jулиця‚ jасокор‚ jйиволга‚ jискра. !!! Не поширена протеза у півд.-сх. г-х. + лемківських; !!! дуже поширена : півд-зах. (наддністрянські‚ волинські‚ подільські + зах-поліські): ворати‚ горати‚ гобід‚ гаптека. 4) В УМ спостерігається тенденція до усунення збігу голосних: а) вставні [в ] + [j]: павук‚ диявол; б)стягнення: Аврам‚ Гаврило‚ Йосип (пор. рос. Авраам‚ Гавриил‚ Иосиф). ІсторІЯ шиплЯчих (Ж‚ Ш‚ Ч) та Ц 1.Усі шиплячі та Ц в д-р. мові були пом’якшеними: нашь‚ ножь‚ чюдо‚ отьць. 2.Пом’якшену вимову Ц в УМ зберіг: отець‚ кінець/кінця‚ місяць/місяця 3.Лише в гуцульських та деяких інших г-х півд.-зах. наріччя Ц ствердів: борец‚ отец‚ палец; отца‚ горобца. -------------------------- 4.Шиплячі Ж‚ Ш‚ Ч в УМ свою давню якість втратили і тепер вимовляються твердо. Ствердіння їх зв’язане з іншими фонетичними явищами: а) з утратою після них Ь: НАШЬ®НАШ‚ НОЧЬ®НІЧ‚ НОЖЬКА®НІЖКА; б) із заміною Е на О: Ч’ЕГО®ЧОГО‚ Ж’ЕЛУДЬ®ЖОЛУДЬ; в) з утратою Е властивості пом’якшувати приг-ні‚ що стоять перед ним: Ш’ЕСТ’І®ШЕСТИ; г) із збігом вимови г-х І‚ Ы в одному звукові И: чисто‚ широкий‚ жито. В староукраїн. пам’ятках ствердіння шиплячих передається Ъ та Ы після Ж‚ Ш‚ Ч: жытомъ‚ мужыковъ‚ пущы‚ не плачъ‚ ночъ. Перед колишнім зредукованим І шиплячі ще зберігали пом’якшену вимову в той час‚ коли й (j) aсимілювався м’якими приг-ми: ночию®ноч’йу®ніч’ч’у. Якби вони в даній позиції вже стверділи‚ звук й не міг би з ними асимілюватись. Свою м’якість подовжені шиплячі внаслідок асиміляції ними й не втратили і в СУМ: клоччя‚ піддашшя‚ Запоріжжя‚ піччю. М’яка вимова шиплячих зберігається перед І¬Е в нових закритих складах: шість‚ жінка. Для збереження м’якої вимови може мати значення й аналогія: ключі‚ ножі‚ груші або гарячі‚ свіжі (пор. стільці‚ яблуні‚ нові‚ добрі). М’які шиплячі властиві й деяким півд-зах. гов-м‚ напр. гуцульським: душя‚ чужя.