Історія особових форм діеслова двоїна множина однина число Почала втрачатися в д.-рус. період. В мові укр. народності вже не було ІІІ ІІ І ІІІ ІІ І особа -уть (І, ІІ, ІІІ класи) -ать (ІV клас)↓ найдав. пам’ятки –ть, -тъ. В пам’ятках ХVІ-ХVІІ // обидві флексії з перевагою -ть -тє -те в УМ в позиції перед є пригол. і за зак. фонет. законом - ствердів -мъ -мъ -мо діа- -ме лек. -мо ХІV –ХV// -мъ. -мо, -м –говори. -ть –ть – ХІV-ХV -тъ – рідко. І дієв. зовсім утратила –ть: несе, сохне, знає, може. З ХVІ – ХVІІ – нормат. х-ер буде. Півд-сх. + подільські, гуцульські - без закінчення і в ІІ дієв.: ходе, носе. У г-ах Полтавщ, Київщ. = без кінц. є: зна, співа, пита, дума. -ши (давніша ХІ-ХІІ) (-шь) – ХІІ-ХІІІ [DEL: –ши. :DEL] -шъ (переважае), -шь –ХІV-ХV -и→ь→ъ –шъ, -шь, -ш - ХVІ-ХVІІІ -у (-ю) = -у (-ю) несу, знаю, сохну, хвалю. В закарп. + лемки г-х: -ам: читам, рубам В більшості півд.-сх. 2 дієвідм. відсутнє чергування: ходю, восз, носю. УМ не фонетична зміна г, к → ж, ч: 1. ос. однини + 3 ос. множини: можу(+ть), печу(+ть) Теперішній час 1 Прості Аорист (едина дія) -простий – вийшов з ужитку ще до появи перших писаних пам’яток (знахъ, хвалихъ) -сигматичний- найбільш вживана часова форма для подій у минулому. В СУМ сліди аориста лише у частці би Минулий час 2 Імперфект – вийшов з ужитку ще перед аористом в д.-рус. мові (к. ХІІ –поч. ХІІІ ст.) 3 Складні Перфект (об’єднання минулого і теперішнього часу, наявний стан) – сполука активного нечленного дієприкметника минулого часу на –лъ, -ло, -ла + дієслово быти в формах теперішнього часу. Залишки в укр. говірках: ходивем, зодилам. Витіснив інші форми і став родоначальником форми минулого часу. Ал. ф-ми → на просту, втративши допоміжне дієсл. Суч. дієсл. мин. ч. змінюються за родами і числами. 4 Плюсквамперфект + дієслово быти в особових формах імперфекту які пізніше замінилися формами перфекта. Мав дві паралельні форми. Рідко вживаний і має допоміжне значення. Суч. ф-ми = пряме продовження д.-рус. (я ходив був < (я) ходилъ былъ ІЄсмь.). більш давня (ходилъ бІАхъ) почала виходити з ужитку ще з ХІІІ ст. – новіша, де быти мало ф-му перфекта. Проста Від основ теперішнього часу доконаного виду: сътворю, особові форми напишю, крикну. Нічим не відрізнявся від форми теперішнього часу. Розрізняється за гр. значенням виду + часу. В структурному відношенні вони хар-ся в переважній більшості випадків префіксованими основами. Майбутній час Складені 1. Сполучення допоміжних дієслів, таких як хотЬти, начати, имати в теперішньому часі (в знач. майб.) + інфінітив (хочю ити, начьну платити, иму носити). Інф-в = реальне значення, а допоміжне дієслово = грам. ф-ція (час, особа, число). 2. Дієприкметник мин. Часу на –лъ, -ло, -ла + особові ф-ми допоміжного дієслова буду. У ролі допоміжного дієслова = дієслово буду, яке набуває поширення і витісняє інші (хочу, стану, начьну) + на основі старої анал. ф-ми склалася ще одна ф-ма майб. ч. = синтетична (иму писати → писатиму = одна з хар-х морф. рис СУМ). В сх.-сл. мовах поступово вийшла з ужитку. В 14-15 ст. – рідко. В СУМ – не вживається, але в півд.-зах. говірках: буду косив. У д.-рус. мові морф. засобом вираження дієслова з бажальним або умовним значенням = спец. дієслівні ф-ми умовн.способу: сполучення акт. дієприкм-ка мин.ч. на –лъ, -ла, -ло + допом. дієслова быти у ф-мі аориста // занепад аориста → допом. дієслово починає втрачати особові ф-ми (ХІІІ ст.) В укр.пам’ятаках 14-15 ст. ще нерідко зустрічаються дієслова умовного способу з допом. дієсловом в аористних ф-х; однак // і новіші, в яких на місці особ. ф-м аориста допом. дієслова виступає форм. показник способу бы. З часом всі ф-ми (крім би) виходять з ужитку. Би = незмінна частка умовного способу. В півд.-зах. говірках (гуц., закарп.) – залишки старовинних форм: казав бих, пішов бих, дав бих. Умовний спосіб У д.-рус. мові від основи теп. ч. і відмінювався за особами + числами. Наказ. спосіб не має 1 ос. однини (не може адресуватися нак. способу) + 3 ос.одн. –(користув.описовими ф-ми, сполученням часток. Відповідає формам теп. або простого майб. часу. Спільною для всіх слов.мов є втрата двоїни (до ХІV) ст. у зв’язку із загальною втратою в мові цієї категорії. У 2-ій ос.одн. давнє –и тільки збереглося під наголосом: (несú, берú, пишú, робú (+ в похід. утвореннях вúнеси) + дієслова із суф. –н-, якщо він після приголосного: сохни, мокни, крикни, але стань, поглянь. В інших випадках: зредукувалось –ú → - і нескладове: стань, будь, кині, читай, знай, літай. В основах з корен. г, к за ІІ палатал → з’, ц’ під впливом теп. ч. в укр. мові → ж, ч: бережи, печи, ляж, поможи. Описова ф-ма з ос.одн. + -ми з часткою хай, нехай, в п-зах. г-х най: най прийде. Суф. -Ь →- і: несімо, пишімо, але може бути: сядь, сядьмо; знай, знаймо. 1 ос. мн. = 2 ф-м: м/мо: несім-несімо 2 ос. мн. = давня флексія - -те втрачає кінцевий голосний: несіть, любіть Наказовий спосіб - скам’яніла ф-ма дав.-місц. відм. однини віддієслівн. ім-ка з основою на –ĭ. - виражає заг. назву дії, не вказуючи ні на особу, ні на час дії. - властиві лише ктаегорії виду + перехідності - х-ся суф. –ти (нєсти, кинути, знати) - у дієсловах з основою на г, к + -ти це дало –ч: пєчи, мочи. Ці форми були успадковані сх.-сл. мовами. Основною в УМ = ф-ма на –ти; за її зразком преоформились і ф-ми на –чи: могти, пекти, стерегти. Проте в окремих г-х півд-зах. нарічч (закарп., галиц., наддністрян.) ф-ми на –чи є живими суч. ф-ми. В г-х північ + півден.-сх. наріч поширена ф-ма на –ть: ходить, знать. Такі ж ф-ми можуть бути і в усн. літ. мовленні + худ.-белетрист. стилях УМ. В інших стилях тільки –ти. Інфінітив Невідмінювані форми - скам’яніла ф-ма знах. відм. одн. віддієслівного іменники *-й –основ. Утворювався від основи інф-ва за допомогою суф-са –тъ. Вживався при дієслвовах із знач-м руху, виражаючи його мету: Константи – идє оучитъ. Прямий додаток при супіні → у род.відм. за ф-мою, за значенням, за походженням → близький до інф-ва, міг ним замінюватись. Десь до ХV ст. cупін був повністю витіснений інфінітивом. Супін Прості дієслівні форми давньорусьої мови Від основи теперішнього часу Від основи інфінітива Тепер. час Майб. час Наказ. спосіб Активні і пасивні дієприкметники теперішнього часу Інфініт Супін Аорист Імпер фект Активні і пасивні дієприкметники минулого часу нечленні членні нечленні членні везу хвалю /при/ве-зу /по/хвалю вези хвали a) веза /-учи/ хваля /-ячи/ b) везомъ /-а, -о/ a) везучии /-ая, еє/ хвалячии /-ая, -еє/ b) везомыи /-ая, -оє/, хвалимыи /-ая, -оє/ везти хвалити везтъ хвалитъ ведохъ хвалихъ везяхъ везъ /-ъши/ хваливъ /-ъши/ везень /-а, -о/ хваленъ /-а, о/ везъши /-ая, -еє/ хваливъшии /-ая, -еє/ везеныи /-ая, -оє/ хваленъи /-ая, -оє/ Складені дієслівні форми давньоруської мови (І особа однини) Форми майбутнього часу Перфект Плюсквамперфект Умовний спосіб начьну везти /хвалити/ везти /хвалити/ иму буду везль /-а, -о/ -"- хвалилъ /-а, -о/ везлъ /-а, -о/ єсмь хвалилъ /-а, -о/ єсмь везлъ /-а, -о/ бяхь везлъ /-а, -о/ былъ /-а, -о/ єсмь хвалилъ /-а, -о/ бяхъ хвалилъ /-а, -о/ былъ /-а, -о/ єсмь везлъ /-а, -о/ быхъ хвалилъ /-а, -о/ быхъ Класи дієслів за основами теперішнього часу І клас – дієслова з суфіксами –е- /-о-/ вед-е-те, вед-уть < *вед-о-нть бер-е-те, бер-уть < *бер-о-нть ІІ клас – дієслова з суфіксами –не- /-но-/ двиг-не-те, двиг-нуть < *двиг-но-нть крик-не-те, крик-нуть < *крик-но-нть ІІІ клас – дієслова з суфіксами –йе- /-йо-/ зна-є-те, зна-ють < *зна-јо-нть рЬж-е-те, рЬж-ють < *рЬє-јо-нть ІV клас – дієслова з суфіксом –и- воз-и-те, воз-ять < *воз-і-нть прос-и-те, прос-ять < *прос-і-нть V клас – діеслова без суфіксів єс-те, суть < с-о-нть /< *јес-о-нть < *јес-нть/ дас-те < *дад-те, дад-ять < *дад-нть Ьс-те < *Ьд-те, Ьд-ять < *Ьд-нть вЬс-те < *вЬд-те, вЬд-ять < *вЬд-нть Словотвір дієслів Суфіксація Давньоруська Українська -ну- (омонім.) 1. Момент., одноразова дія: тълкнути, крикнути 2. н/д вид – стан, властивість: вІАнути, съхнути = малопродуктивний -ну- розвинувся в -ону- 1. Продукт., дієслова результативної дії: махнути, кольнути - раптової інтенсивної дії: різонути, штрухонути. 2. В суч. сх-сл. мовах не продуктивний але в укр. набуває більшого поширення, ніж в рос.: бліднути, жовкнути, слабнути (рос. бледнеть, желтеть, слабеть). Малопрод. -Ь- (укр. –і-) Типу сЬдЬти, лєтЬти – втратив продуктивність _______ ______________________ -и- возити, св!тити → -и- возити, світити 1) -ова-/-єва- 2) -ыва-/-ива- Відповідником обох → търговоти, миловати -ува-, -юва- Замінив обидва, найбільш продуктивний: годувати, зимувати, хитрувати, гостювати, оздоблювати -а- Зберігає продуктивність → вьрати, ламати -а- Більшати, важчати, густішати, товщати (найчастіше від основ вищого ступеня прикметників) Префіксація Давньоруська Українська въ(н)-/у- въдвигнути, въздратоватися = різні за значенням у-/в- (зумовлені позиційно) утерти-втерти, утоптати-втоптати из-/ис-, съ(н)-, въз-, въс- Злиття съгорЬти, въздарасти, испєпєлити с-/з-, із-, зі-, зо- згоріти, зрости, спопелити отъ- від-, віді-, відо-, од-, оді- відправити, відігнати под- Зберігли свої значення в УМ, зазнавши певних фонетичних змін під-, піді-, підо- підняти, підождати, підпбрати прЬд- перед- передбачити Звукові варіанти префіксів = евфонічний засіб: зійти, обізватись, розтерти-розітру, підождати Минулий час Аорист (гр.) Імперфект (лат.) Перфект (лат.) Плюсквамперфект (лат.) Прості Складні =невизначений необмежений= проста форма минулого часу, яка виражала єдину не розчленовану моментальну або тривалу дію, цілком віднесену в минуле. Д.-рус. мова ← сп.-сл. мова мала ІІ види аориста: I. Простий (безсуфікснийй), у мові східнях слов’ян вийшов з ужитку ще до появи перших писемних пам’яток, в д.-рус. мові майже не засвідчений. II. Сигматичний (ускладнений суфіксом –с-) = буква грецького алфавіта = сигма, звідси і назва. Був найбільш вживаною часовою формою для позначення подій, що мали місце в минулому (у літописах, грамотах, описових жанрах, прекладних творах). Утворився додаванням суфікса –х- до основи інфін.: І особа: знахъ, хвалихъ +о: несохъ, идохъ пекохъ, могохъ =незавершене= проста форма мин. часу, що виражала дію в минулому; тривалу і необмежену в часі, а також дію повторювану. У сп.-сл. мові: основа інф. + суф. -Ьах, -ах-: писа+ахъ →писаахъ, видЬ+ахъ→видЬхъ нєс+Ьах→нєсЬахъ Відбулися: асиміляція+стягнення: писаахъ-писахъ У д.-рус. мові, очевидно, вже лише стягнені форми. У 11-12 ст. стягнені форми переважають: вєдІАхъ, можахъ. =складені (аналітична) форма, яка означала наявий стан, що в результаті минулої дії; перфект не є власне минулим часом. В ньому поєднуються значення минулого + теперішнього часу, що мотивоване самою структурою його: це сполука акт. нечленного дієприкметника минулого часу на –лы, -ло, -ла + дієсл. быти в особових формах теперішнього часу = 1 ос. нєслы (нєсло, нєсла)Ієсмь. В се жеє лЬто рекоша дружина Игорєви ωтроци СвЬньльжи изодЬлис0 суть ωружьемъ и порты – а мы нази (=того ж року воїни сказали Ігореві: “воїни Свенельда спорядились і зброєю і одягом, а ми голі.”(ЛЛ, 1377, 54). У реченні допоміжне дієслово моголо стояти і перед дієприкметником: Рано ІЄста начала Половецкую землю мєчи цвЬлити (Сл., ХІІ); і після нього: не вЬдалъ ІЄсмь ωже ІЄсть холопь (РП). =перед минулий= анал.форма, що виражала минулу дію, яка відбувалася раніш іншої минулої ді. Утворився (як і перфект): дієприкм. на –лъ, -ло, -ла + быти в особових формах імперфекта → (перфекта) 1 ос. писалъ, -о, -а бІАхъ 2 ос. -"-"- бюшє Дієприкмктник був носієм реального значення дієсл., а допоміжне дієслово = показник особи + часу. ------------------------ Фактичні дані д.-рус. пам’яток свідчать, що: 1) Занепад старих форм починається з імперфек. (очевидно, в к. 12 – поч. 13 ст.), в укр.грамотах 14 – 15 ст. вже немає, в книжній УМ 16-17 ст. можна найти = стилізація під ц.-слов. мову. 2) Аорист виходить з ужитку незабаром після імперфекта. В укр. грам-ах 14-15 ст. = дуже рідко. Укр. мова здавна незнала аориста. Сліди його лише у частці умовн. способу би. 3) Після втрати імперфекта і аориста основним засобом вираження минулого часу став перфект, який з анал. форми на → просту, втративши допоміжне дієслово. Суч. дієслова мин. ч. змінюються за родами і числами і не мають особов. закінчень саме тому, що походять з колишніх дієприкметників, які не мали категорії особи. Залишки ф-м перфекта → в деяких суч. зах.-укр. говорах: ходивем, ходилам, ходилисьте: ходив есм → ходивем. 4) У д.-рус. мові 2 форми: 1.більш давня до 13 ст.: ходилъ бюхъ, 2.новіша: быти → перфект: продали были ІЄсмо; (я ходив був< (я) ходилъ былъ ІЄсмь. Суч. укр.форми давноминулого часу = пряме продовження д.-рус. форм. Майбутній час Проста форма Складені Перша Друга Утв. від основ теп. ч. докон. виду: сътворю, напишю, крикну Особові форми простого майбут. часу нічим не відрізнялися від ф-м теп. ч.: нєсу, нєсєши – принєсу, принєсєши. Розрізнення – за грам. значенням виду + часу. На становлення та розвиток майб. ч. мала значний вплив категорія виду. Простий майбутній час генетично щільно пов’язаний з теперішнім часом. Внаслідок видової диференціації первісних основ тепер. часу частина з них, одержавши значення доконаного виду, виділилася в окрему групу дієслів майб. ч. Саме тому дієслова цієї групи (простого майбутнього) мають особові закінчення тепер. часу, а в структ. відношенні вони характеризуються в переважній більшості випадків префіксованими основами. =сполучення допоміжних дієслів (хотЬти, начати, имати) в особових ф-мах теп. ч. (у значенні майбутнього) + інфінітив (хочу ити, начьну платити, иму носити). Інфінітив виражав реальне значення відмінюваного дієслова, а допоміжне дієслово виконувало грам. функцію, вказуючи на час дії, особу, число. В УМ у ролі допом. дієслова починає виступати дієслово буду, яке з часом витісняє успадковані від д.-рус. мови хочю, начьну, стану. В УМ на основі старої аналіт. форми склалася ще одна форма майб. часу – синтетична (иму писати → писатиму). У процесі перетворення анал. ф-ми в синтетичну: иму знати → знатиму виявляли себе і синтаксичні і семантичні і морфологічні фактори: 1) змінився порядок слів (иму → постозиція → дієслівна морфема); 2) ) повністю втратились доадткові семант. відтінки (повинності, починальносі та ін.); 3) на стику компонентів аналів. форми втрачався початковий голосний и і відбуося злиття та остаточна лексикалізація сполучення: иму ходити → ходити иму → ходити (и)му. Ці форми = одна з характерних морфологічиних ознак СУМ. =дієсприкметник мин.часу на –лъ, -ло, -ла + особові форми буду: 1. буду хвалилъ (-ла, -ла) 2. будєши (-шь) -"-"-" 3. Ця форма виступала в підрядних реченнях і виражала відносний час, позначаючи майбутню дію, яка відбувалася раніше від іншої дії в майбутньому (=ф-ма другого майбутнього): боудєть ли сталъ на разбои. В укр. грамотах 14-15 ст. зустрічається рідка: кому будуть давали ... В СУМ не вживається, але в південно-західних говорах відома й тепер: буду косив, будеш писала, будеш ся женив і под. Теперішній час однина 1. д.-рус. –у,(-ю) ↔ укр. –у/-ю (несу, сохну, знаю, хвалю); в говірках: закарп. + лемк. –ам (читам, співам); півд.-сх. (ходю, возю, носю, тремтю, мостю) 2. д.-рус. –ши (давніша), (-шь) → скорочення ненаголошеного .укр. и → ь → Ø. В укр. Рамотах 4-15 ст. зустр. рідко, засвідчені –шъ + -шь. –шъ – переважає = ствердіння шиплячого (вернешъ, вчинишъ) 3. д.-рус. –ть → в укр. пам-х 14 –15 ст. –ть: ходить, їсть. Дієслова І дієвідміни → зовсім утратили закінчення –ть: несе, сохне, знає Говори: І. Півд.-сх. наріччя + подільські, гуцул. = Ø і в дієсл-х ІІ дієвід.: ходе, хвале, просе. ІІ. Полтавщина, Київщина + суміжні = форми без кінцевого –є: зна, дума, співа, пита множина 1. -мъ (нєсємъ, знаІЄмъ, хвлимъ, дамъ) + -мы, -мо, -ме (стоимы, чинимо, ІЄсме). 2. В укр. грам-х 14-15: -мо, -мъ, 16-17: -мо; СУМ: -мо//-м: несемо, знаємо 3. -те ← * -te → СУМ: т перед е ствердів: несете, сохнете, хвалите 4. -уть + -ать → в найдавн. пам-ах: у 2-х варіантах –ть (в д.-рус. пам-ах: несуть, хвалять) + -тъ (ст.-сл.: нєсЯтъ, хвалАтъ) В пам-х 14-17 ст. // обдві флексії з перевагою на –ть. СУМ –ть. Двоїна: почала втрачатися ще в д.-рус. період: у мові укр. народності – окремі випадки в пам-х 14-17 ст. = писемна традиція. Класифікація дієслівних основ: всі дієслівні форми утв-ся від однієї з 2-х дієсл. основ: 1) від основи теп. часу; 2) основи інф-ва. Від 1) → особ. ф-ми дійсного (теп.ч + простий майб. ч) і наказ способу, а також акт. + пас. дієприкм. теп. ч. Від 2) → ф-ми аориста імперфкта, + акт. + пас. дієприкм. мин. ч, + інф. І супін.