ТИПИ   ПРИСЛІВНИКІВ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

                                     ВІДЗАЙМЕННИКОВІ (4 ГРУПИ)

                                               МІСЦЯ

Для утворення використовувались суфікси -äå; -àìî (-àìú); -уäу (-уäý), -уäû/-à, кожен з яких
надавав прислівникові додаткового відтінку значення:

-äå: êúäå, ñüäå, âüñüäå, èíúäå, îíúäå → ст-укр. = êäå, ãäå, ãäý; СУМ = де як основа для утворення
нових прислівників: десь, де-не-де, будь-де, абиде, дедалі та інш.

Питально-відносні присл-ки д-р. м., поєднуючись із часткою íè-, одержували значення заперечних
(êúäå – íèêúäå), а за часткою íý – неозначених (íýêúäå → десь). В УМ ні може бути наголошеною і
ненаголошеною (= різні відтінки значення: ніде́ не гуляють – ні́де погуляти); значення – тільки
заперечне; неознач. ф-цію виконують новотвори з часткою -сь: десь ← íýãäå; кудись ← íýêуäû; ñüäå →
ñäå → çäå/çäý), останнє знаходимо в ст-укр. пам-х; але пізніше витіснився прислівником тут з д-р.
òу («там») = зміна семантики.

Д-р. èäå («де»), îâúäå («тут»), âüñüäå («скрізь») – вийшли з ужитку в УМ; успадковані: èíúäå
(«інде»), îíúäå («онде»); на укр. ґрунті утворені: деінде, десь-інде, ондечки та ін.

-àìî: «напрям руху»; в ст-укр. м.: òàìî («туди»), в СУМі = «там, у тому місці» (зміна семантики);

-уäу: êуäу «звідки», òуäу «звідти», ñþäу «звідси», âüñþäу «звідусіль»; в СУМі – закріпився варіант
-уäû: куди, туди, сюди, ніку́ди, ні́куди.

                                               ЧАСУ

Характеризувались словотворчим суф-сом -ãäà: êîãäà («коли»), òîãäà («тоді»), èíîãäà («іноді»). У
СУМі збереглися лише тоді, іноді; âüñåãäà → витіснив завжди (з XV ст.).

У д-р. мові коли синонимічний когда, СУМ успадкувала перший, з XIV-XV ст. у пам’ятках не засвідчено
жодного випадку когда, у функції обставини часу його витіснив прислівник коли.

                                          МІРИ І СТУПЕНЯ

Утворилися від присл-в міри часу, зокрема від êîëè, òîëè, 4ëè + суф. -ìà, -ìè: òîëüìà/ìè
(«стільки»), êîëüìà/ìè («скільки, наскільки»). Ці суф-си надавали прислівникам більш широкого
значення міри (міри якості, інтенсивності дії, кількості тощо). В пам’ятках ст-укр. м. прислівники
міри і ступеня зустрічаються дуже рідко (твори церковного змісту).

У СУМі лишилися похідні утворення: стільки, скільки, настільки, наскільки.

                                            СПОСОБУ ДІЇ

                                             специфіка

Вони не мають у своєму складі власне прислівн. суф-в; являють собою застиглі ф-ми займ-в сер. р. із
суф. -àê(î): д-р. òàêú, òàêî, òàêà та ін.

Більшість із д-р. м. → в ст-укр. м.; СУМ зберегла не всі: утрачені îâàêî, îíàêî; êàêî → êàêú, ÿêî →
ÿêú → як; так, сяк, інак, усяко = органічно сягають відповідних д-руських.

На ґрунті старих виникли: абияк, як-небудь, будь-як, неначе; ще в д-р. м. були відомі присл-ки із
суф. -àêî, -à÷å, утворені від числівникових основ: 4äèíàêî («однаково»), 4äèíà÷å («ще»).

                                             спо-соби

В СУМі маємо îäíà́ê, îäíà́÷å + похідний îäíà́êîâî. Похідні утворювалися за допомогою:

а) різного роду часток: абияк; б) первісний присл-к + прийменник/префікс: наскільки

в) сполучення різних відмінкових форм займ-в + прийм-к: по-моєму, по-їхньому.

                                        ВІДІМЕННІ (3 ГРУПИ)

                                      іменникового походження

Виникли шляхом адвербалізації (тобто внаслідок ізоляції певної форми ім-ка (без прийм-ка чи з
прийм-м) від парадигми відмінювання і переходу її до котегорії прислівників: верхи (колишній ор. в.
мн.),

1) наз. в.: жаль, со́ром, гріх, шкода́;

2) род. в. одн. (з прийм. і без): бе́звісти, доволі, збоку, завтра, зроду, удосвіта;

3) знах. в. одн. з прийм.: убік, набі́к, наві́к, за́між, назад, назу́стріч;

4) орудн. в. (з прийм. і без): зго́дом, по́хапцем, попідти́нню; бо́ком, бігцем, тайком;

5) місц. або дав. в. без прийм.: долі, годі; з прийм-м: вранці, надворі.

Переважна більшість цих прислівників оформлялась уже в націон. укр. літ. мові.

                                            прикметник.

                                            походження

Ця група значно зросла в кількісному відношенні.

1) адвербалізація нечленних якісних прикметників сер. р. у ф-мі наз.-знах. в. одн.: близько,
весело, гарно, рясно, часто, швидко, щиро; частина – з -е: добре, гаряче, рішуче. Якісні
прислівники, як і відповідні прикметники, мають ступені порівняння. 2) род .в.: добіла, замолоду,
сповна; 3) дав. в.: поблизу, порівну, потихеньку; 4) знах. в.: вліво, наново, нашвидку; 5) місц.
в.: вповні, нарівні, невдо́взі; 6) новий афікс зав- + більш/довж/виш/шир + ки; 7) афікси по- і
-ому: по-доброму, по-дружньому.

                                      відчислівн. походження

Шляхом адверб-ції прийменникових або безприйменникових відмінкових форм кількісних і порядкових
числівників.

Деякі з цих типів в УМ: 1) зникають або вживаються обмежено (äúâàøüäû, âòîðèöåþ, пор. укр.
сторицею);
2) безприйменникові утворення замінились прийм-ми (вперше, по-перше, удвох);

3) прислівники з компонентом -êðàòû(êðàòú) + суф. -н: двократно, трикратно, але: стократ;

4) прислівник тепер ← словосполучення то (займ-к) + ïüðâî (числів.): òîïüðâî → òîïåðú → тепер.

                                           ВІДДІЄСЛІВНІ

Їх порівняно небагато; найчастіше це адвербіалізовані дієприкметники (дієприслівники) в ролі
обставин, утворювалися шляхом: 1) від активних дієприкм-в тепер. часу: сидячи, лежачи, здря,
благаюче;

2) від дієприкм. основ, ускладнених суф-ми і преф-ми: стоячки, навсидячки, мовчки;

3) від активн. і пасивних ад’єктивованих дієприкметників: рішуче, несподівано, уміло, нерухомо;

4) від дієслівних основ з префіксами в-, до-, доне-, по-: всупереч, досхочу, донесхочу, потай;

5) від дієслівних основ з афіксом -ома, -ма (колишня флексія іменна орудн. в. двоїни): бігма,
лігма, ридма, сидьма, крадькома.

Виникли пізніше, порівняно з іншими групами, остаточно оформились у СУМі.