21. П р и й м е н н и к Як окремий розряд службових слів прийменники оформились у сп-сл. мові з лексичних одиниць прислівникового типу, які у сп.-і-є.. мові виконували допоміжні функції, виражаючи в реченні просторові відношення й уточнюючи значення імен або дієслів, але зберігали при цьому певну самостійність. Вживаючись то з 1)дієсловами, то з 2)іменами, ці слова згодом втрачали самостійність і після розпаду праіндоє.-ї м., вже в окремих і-є. мовах, перетворились у 1)-му випадку в дієслівні префікси, а в 2)-му – в прийменники. Процес розшарування первісних допоміжних слів на два морфологічні розряди – префікси і прийменники – був тривалим і позначався рядом переходових явищ. Найдавніші ст-сл. пам’ятки засвідчують факти вживання синонімічних дієслівних словосполучень обставинного типу (з керованим іменем), в яких просторові або об’єктні відношення виражаються то дієслівним префіксом, то співвідносним прийменником, причому той самий префікс-прийменник одноразово уточнював значення і дієслова й імені, наприклад: розбойника свободить отъ налєжаштиихь ємоу зълъ («Звільняє розбійника від гріхів, що лежать на ньому тягарем»); видЬшА огнь… і рибЯ на нємь лєжАштЯ; налєжАштю ємъ народу. Іноді в різних канонічних текстах та сама форма оформлялась по-різному: бЬ жє пєшть і камєнь налєжаашє на нєі; вЬ жє пєшть і камєнь лєжаашє на нєі. Очевидно, в ст-сл. м. конструкції типу «налєжати ємь» і «лєжати на нємь», «доити града» і «ити до града», «оитдє града» і «идє отъ града» були синонімічними, в них дієслівний префікс міг повністю компенсувати значення відсутнього прийменника або, навпаки, ті самі значення і відношення міг виражати один прийменник. Явище перехідного характеру можна вбачати і в конструкціях д-рус.м., в яких префіксовані дієслова переміщення керують іменними формами без допомоги прийменників, наприклад: неделече ωшьдъша моІЄго домоу; Игорь же дошедъ ДунаІА созва дружину та ін. Ці факти свідчать про більш виразну семантичну вагомість і «автономність» префіксів-прийменників у минулому, про первісну тотожність їх функцій, про те, що процес диференціації префіксів і прийменників і формування їх як окремих морфологічних одиниць з єдиного джерела завершився, очевидно, в пізній період спільно-слов’янської мовної єдності. Функції прийменників поступово розвивались і ускладнювалися від самого початку їх виникнення. Виступаючи спершу в ролі обставинних службових слів із просторовим значенням, прийменники згодом стали виражати часові, причинові та інші відношення в реченні. За своїм походженням і структурою прийменники д-рус. м. поділяються на первинні (прості) і похідні. До п е р в и н н и х належать прийменники безъ, въ, за, изъ, къ, на надъ, о, объ, отъ, по подъ, при, про, съ, у. Первинні прийменники більш давні за походженням, вони повністю втратили етимологічні зв’зки з іншими повнозначними словами, вживаються здавна лише в ролі службових слів і морфологічно не членуються. Правда, прийменники надъ, подъ етимологічно належать до похідних (сп.-сл. *na-dъ, *po-dъ), але в зв’язку з повною втратою суфісом –д- продуктивності ще в доісторичний період, вони сприймаються як непохідні. У більшості своїй первинні прийменники співвідносні з префіксами, за винятком къ, що виступає тільки як прийменник (і навпаки – префікси въз-, пере-, роз- не мають відповідників серед прийменників). Всі д-рус. первинні прийменники були успадковані мовою укр. народності, зазнавали в ній дальшого розвитку, функціональних і структурних змін. 1. Прийменник безъ (< *bezъ, пор. лит. bez, латиськ. bez, д.-прус. bhe - «без») у д-рус. м. вживався з род. відмінком, виражаючи різні об’єктні, умовно-часові, кількісні та модальні відношення із загальним значенням заперечення, відсутності кого-, чого-небуть: азе ли бєзъ граматы придуть. З тими самими значеннями, тільки з формою родового відмінка, прийменник без вживається і в СУМі. Звузили сферу вживання лише конструкції з без на означення кількісних відношень. 2. Прийменник въ(н) фонетично розвинувся із сп.-сл. *un (пор. гр. ευ, лат. in - «в, на»); пізніше *й змінився в ъ і виник приставний в (вън); кінцевий н, як і в співвідносному префіксі, перед приголосним наступного слова відпав або приєднувався до наступного слова з початковим голосним або ј: вън домъ > въ домъ; вън ІЄму > въ нємъ; вън утрь > въ нутрь > вънутрь (пор. утроба і нутро). У давньоруській мові прийменник въ вживався при дієсловах переміщення із знах. відмінком імені, вказуючи на рух усередину чогось (куди?), а при дієсловах стану, перебування в певному місці – з місц. відмінком (де?): ωнъ жє стамивъ ωбрата таполка в Полотьск! u приде в Переяславль; нъ жє приІЄмъ водоу въшливаше въ чІАшю . Форми знах. і місц. відмінків з прийменником въ широко вживались і в часоваму значенні: дьржа роуськоую землю въ своІЄ кнАжениІЄ . Із занепадом у прийменнику въ зредукованого ъ білабіальний в перед словами з початковим приголосним став вимовлятися як лабіалізований голосний у і цим наближався (через стадію ў) до іншого д-рус. прийменника – у, з яким імена вживалися у формі родового відмінка і виражали інші відношення. 3. Прийменник у (*ои або *аи), вживаючись з родовим відмінком, виражав просторові, об’єктні відношення, а також вказував на приналежнісь: просІАще ми оу нІЄго милостыню ; Фонетичне зближення прийменників у та въ (→ в → ў → у) зумовило змішування їх уже в д-рус. пам’ятках. Остаточне злиття д-рус. прийменників у та въ сталося на українському мовному грунті: прийменник в (фонетичний варіант у) в СУМі вживається в конструкціях з род., знах., місц. відмінками і в усіх тих значеннях, які виражались окремо кожним із двох давніх прийменників. Треба думати, цей процес завершився вже в мові укр. народності, бо в найдавніших її пам’ятках – в укр. грамотах 14-15 ст. – вони не розрізняються: купилъ въ бояръ ; у Олезна Ромашковича и въ его дЬтей. 4. Прийменник до вживався в конструкціях з род. в., які виражали просторові, часові, кількісні, об’єктивні та інші відношення: до трии сътъ и пІАти десІАтъ числъмь; и тако пребысть все лЬто до зимы; до васъ нЬту рЬчи никоєя . Крім давніх функцій у конструкцій з прийменником до на грунті укр.м. розвинулися й нові, зокрема в пам’ятках ст.-укр. мови прийменник до з відмінковою формою вживається на означення місця, об’єкта, в середину якого спрямована дія, рух: въльмивъши ся до изъбы, мене самого шукали забити (АЖ, 1583, 69). 5. Прийменник за (спільнослов’янського походження) первісно вживався в словосполученнях із значенням руху або перебування позаду чого-небудь. Інші його значення похідними від основного просторового. У давньоруській мові прийменник за вживався з формами родового, знахідного та орудного відмінків, разом з якими виражав різноманітні просторові, часові, причинові, об’єктні та інші відношення: бЬжа за море (ЛЛ, 1377, 75). Успадковані з д-рус. м., конструкції з прийменником за зазнавали дальшого розвитку в мові українській. Окремі з них розширили сферу свого вживання, наприклад, такого типу, як працювати за верстатом, сидіти за книжкою, за кермом, інші ж навпаки, виявляють тенденцію до обмеження, поступаючись перед іншими (пор. архаїзовані думати, згадувати, піклуватись за нього, повернутись за два роки і новіші – думати, згадувати, піклуватись про нього, повернутися через два роки та ін.). 6. Прийменник изъ доцільно розглядати сукупно з прийменником съ, оскільки ці два різні за походженням і значенням прийменники в укр. м. злилися в один. Прийменник изъ (перед глухими приголосними ис) розвинувся із прасл. *izъ (<*jьzъ ) і в д-рус.м. вживався з род. в., означаючи рух із середини чьогось, час початку дії: не дадАху вылЬсти из города . Прийменник съ(н) (із сп.-сл. *sъn < *sŭn) вживався з род.+ оруд.в. З род.в. він означав віддалення, початковий пункт руху (часто – з відтінком значення руху з поверхні чогось), а також час початку дії: Чръныя тучя съ моря идуты. З оруд.в. прийменник съ первісно означав сукупність предметів, діючих осіб, взаємні стосунки тощо: луче бы ми оумрети съ братомь. На основі первісного значення сукупності розвинулися ще в дописемну епоху також інші значення цієї конструкції-об’єкта, знаряддя, різних обставин: она же съ радости приде та ін. У мові укр. народності прийменники изъ та съ злилися з певних фонетичних причин в один прийменик з. Найдавніші пам’ятки ст.-укр. м. (14-15 ст.) засвідчують разноманітні графічно-звукові варіанти цих прийменників з цілковитою їх функціональною еквівалентністю: з нашего кнІАженія, и с перевозовъ, и из иных десятину; выєзалъ изъ отчины исъ своєє исъ Переяславля. У СУМі прийменник з (звукові варіанти з, зо, із) багатозначний. Він виступає в конструкціях з род., знах. +оруд.в. і виконує функції, що властиві були д-рус. прийменникам изъ та съ, а також нoвіші функції, що в д-рус.м. лише намічались і розвинулись на грунті мови української. 7. Прийменник на – один з найпоширеніших і поліфункціональних слов’янських прийменників, який за походженням сягає ще праіндаєвр. доби. Давністю походження і раннім розвитком (уже в сп-сл. епоху) багатозначності прийменника на, очевидно, пояснюється і спільність його основних значень у всіх сучасних слов’янських мовах. У д-рус. м. прийменник на вживався із знах.+ місц.в., виражаючи первісно основне значення «наверху» (локальну дію, стан, місце перебування), «нагору» (динамічну дію, рух на поверхні, його напрямок), на основі якого вже були досить розвиненими інші, похідні значення – значення мети, часу, об’єкта дії, кількості тощо: на воинЬ и на ловЬхъ ... на зною и на зимЬ... на посадники. Укр.м.успадквала від д-рус. прийменник на з усіма його різноманітними значеннями. Вийшли з ужитку також конструкції із значенням кількості, міри (виміру) типу: поле на три бочки, а сЬножать на стогъ сЬна. З другого боку, в укр.м. розвинулися конструкції, утрачені рос.м. або маловідомі в ній (пор. гарний на вроду, щирий на вдачу, хворий на грип та ін.). 8. Прийменник о (об) (< *ob) і-є. походження. У сп-сл. мові первісно він виступав у просторовому значенні «навколо, зо всіх сторін». На базі основного значення згодом розвинулись інші його значення. У д-рус.м. прийменник о (объ) уживався з формами знах.+ місц.в. Прийменник о (об) був широко вживаним також і в мові укр. народності. У пам’ятках письменства він засвідчується у всіх функціях, в яких виступав і в мові д-руській. У СУМі прийменик о (об) вживається рідко. Конструкції з о (об) в багатьох випадках поступилися місцем перед іншими прийменниковими конструкціями, хоча вони були доить поширені ще до недавнього часу в художній мові [Еней] вдавася в жарти, ігри, сміхи, а о Юноні вже забув (І.Котляревський). Конструкції з прийменником о відомі півд-зах. говорам, а в мові літературній збереглися лише в сполученні з місц. в. у часовому значенні (о першій годині, об одинадцятій годині) + із знах.в. на означення предмета, з яким стикається інший предмет (вдарити об землю, спіткнутись об камінь, спертися об тин та ін.). 9. Прийменник отъ (із сп.-сл. *otъ) вживався тільки з родовим відмінком. Первісною основною функцією його було вираження просторових відношень. У д-рус.м. прийменник отъ був уже поліфункціональним, багатозначним. Прийменник отъ у ст-укр.м. зберігав всі свої давні значення, але звуковий склад його докорінно змінився: після занепаду зредукованого ъ приголосний т в позиції перед дзвінкими приголосними змінився на д (пор. д.-рус. отъ дому, отъ берега і укр. од дому, од берега). Згодом варіант од почав уживатись і перед глухими приголосними (од краю, од порога), остаточно витіснивши в усіх конструкціях варіант от. Паралельно з цією зміною і голосний о, опинившись у закритому складі, змінився через подовження і дифтонгізацію в монофтонг і, перед яким розвинувся приставний в (отъ → от → од → від). Так у двох фонетичних варіантах (від і од) цей прийменник широко вживається і в СУМі. Похідні (вторинні) прийменники генетично пов’язані з різними частинами мови, і сама морфологічна будова багатьох із них виразно вказує на співвідносні іменники, прикметники або прислівники (пор. д.-рус. близъ, межю, (въ) м!сто, округъ, верхъ, коньць і укр. коло, внаслідок, завдяки, обабіч, посеред та ін.). До похідних прийменників д-рус.м. належать: близ, вънЬ, дЬля, кромЬ, межю, мимо, округъ, прЬже; противу, ради, развЬ, сквозЬ та деякі інші. В укр.м. частина д-рус. похідних прийменників вийшла з ужитку (вънЬ, развЬ, сквозЬ), в інших відбулися різного характеру зміни – фонетичні, структурні або функціонально-граматичні. Так, у прийменниках кромЬ, межю з утратою кінцевих голосних утворилися закриті склади, в яких етимологічні о, е змінилися на і – крім, між (варіант межи). Прийменник дЬлІА у пам’ятках 14-16 ст. почав уживатися не тільки після імен, а й перед ними. В СУМі прийменник для, що виник, імовірно, з д!л0, вживається лише перед іменником. У деяких похідних прийменниках на укр. грунті змінився структурно-морфемний склад: близъ- близько, округъ-навкруги, въмЬсто (мЬсто)- замість та ін. Частина похідних прийменників тепер уживається з іншими відмінками. Так, прийменник противу виступав з давальним відмінком (изыде противу єму. – ЛЛ, 1377, 141), а в суч. мові – з родовим (проти нього); мимо сполучався із знахідним відмінком, тепер же – з родовим. Склад похідних прийменників укр.м. постійно поповнюється новими одиницями, утвореними як способом лексикалізації синтаксичних сполук (посередині, внаслідок), так і способом складання двох самостійних прийменників, наприклад: з-над, з-перед, з-під, з-понад, понад, попід, посеред, поміж, проміж та ін. У ст.-укр. пам’ятаках подібні форми зрідка засвідчуються вже в 15 ст.: по меже кычєры; посеред села; по на дънєстромъ. Найчастіше першим компонентом складених прийменників виступають первинні прийменники по і з (із), (зрідка – прийменники на, про, напроти, проміж).