НАКАЗОВИЙ СПОСІБ ДІЄСЛОВА
Одн. Мн.
1. ----- 1. – імо (-ім) 1. -мо: (берімо / берім;
ріжмо)
2. –и / ø: (бери; ріж) 2. – іть (-іте) 2. -те: (беріть / беріте;
ріжте)
Закінчення -іте в 2 ос. мн. іноді вживається у віршованій мові для надання
вислову урочистого характеру:
Вперед несіте прапор перемоги! (П. Тичина). Поховайте та вставайте, кайдани
порвіте і вражою злою кров’ю волю окропіте (Т. Шевченко).
Закінчення –и, -імо (-ім), -іть (іте) у дієсловах наказового способу
бувають тоді:
1) коли наголос падає на закінчення основи дієслова:
бра́ти беру́: бери́ бері́м(о) бері́ть
бі́гти біжу́: біжи́ біжі́м(о) біжі́ть
писа́ти пишу́: пиши́ пиші́м(о) пиші́ть
боро́тися борю́ ся: бори́ (ся) борі́мо(ся) борі́ть(ся)
2) якщо до цих самих дієслів додати префікс ви-, завдяки якому
утворюється доконаний вид, то наголос переноситься на префікс:
ви́ бер-уть: ви́ бери ви́ берім(о) ви́ беріть
ви́ біж-ать: ви́ біжи ви́ біжім(о) ви́ біжіть
3) коли основа дієслова закінчується збігом двох приголосних:
сти́снути: сти́сни сти́снім(о) стисніть
прові́трити: прові́три прові́трімо(о) прові́тріть
підкре́слити: підкре́сли підкре́слім(о) підкресліть
У дієсловах наказового способу друга особа однини переважно
виражається чистою основою, а в множині додаємо закінчення –мо й –те:
1) дієслова з основою теперішнього часу, що в 1-й особі закінчується на [–й]:
Інфінітив Теперішній час 2 ос. одн. -й 2 ос. мн. -мо 2 ос. мн. -те
читати читаю [-йу]: читай читаймо читайте
бігати бігаю [-йу]: бігай бігаймо бігайте
дати даю [-йу]: дай даймо дайте
стояти стою [-йу]: стій* стіймо стійте
підніматися піднімаю(ся) піднімайся піднімаймося піднімайтеся
*увага! закритий склад!
! сюди ж належать і наступні дієслова:
бити – б’ю: бий; пити – п’ю: пий; вити – в’ю: вий; лити – ллю: лий
2) дієслова з основами, що в третій особі мн. закінчуються на твердий або
м’який приголосний д, т, з, с, л, н (в усіх випадках пом’якшуються):
Інфінітив 3 ос. мн 2 ос. одн. –ь 2 ос. мн. –мо 2 ос. мн. -те
кинути кин-уть: кинь киньмо киньте
стати стан-уть: стань станьмо станьте
дозволяти дозвол-ять: дозволь дозвольмо дозвольте
порадити порад-ять: порадь порадьмо порадьте
3) дієслова з основами на приголосні б, п, в, м, ж, ч, ш, щ, р, які в
наказовому способі не пом’якшуються:
Інфінітив 2 ос. одн. 2 ос. мн. –мо 2 ос. мн. -те
насипати: наси́п наси́пмо наси́пте
ударити: уда́р уда́рмо уда́рте
ві́рити: ві́р ві́рмо вірте
! при утворенні наказового способу відбуваються чергування приголосних:
г / ж : бігти – біжи, біжімо, біжіть; лягти – ляж, ляжмо, ляжте
к / ч : пекти – печи, печімо, печіть; кликати – клич, кличмо, кличте
у словах типу казати, писати, брехати:
з / ж : помазати – помаж, помажмо, помажте
с / ш : писати – пиши, пишімо, пишіть
х / ш : брехати – бреши, брешімо, брешіть
4) Від дієслова їсти наказовий спосіб: їж, їжмо, їжте
5) У третій особі для утворення наказового способу використовуємо
частки хай, нехай:
У квітах всі вулиці кричать: нехай, нехай живе свобода! (П. Тичина)
Хай не зітруться підкови, хай не підіб’ються ваші коні! (О.Гончар)