МОРФОЛОГІЯ (гр. morfe «вигляд‚ форма»‚ logos «вчення») – розділ грам-ки‚ що вивчає: 1) особливості будови (морфемний склад) слів і творення їх форм − МОРФЕМІКА; 2) системи форм слова‚ або його парадигми; граматичні категорії форм − парадигматика; 3) граматичні класи слів (частини мови). Морфологічна система УЛМ встановлюється завдяки : 1) визначенню будови слова 2) з’ясування граматичних засобів‚ властивих для певної групи слів; 3) групуванню слів у певні лексико-граматичні класи (ЧМ); 4) визначенню співвідношення між цими класами. Основною одиницею морфології‚ як і лексикології‚ є слово. Але якщо в ЛЕКСИКОЛОГІЇ вивчається його лексичне значення (ЛЗ)‚ походження‚ місце в словниковому складі‚ то в МОРФОЛОГІЇ – граматичні зміни та граматичні характеристики‚ граматичне значення (ГЗ) слова. Приклад: Студент – це особа, яка навчається у вищому навчальному закладі/ з метою здобуття певних освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівнів/. Студент – іменник, чол. роду, тверд. групи, 2 відміни, наз. відм., однина Слово як грам. одиниця - це система всіх його форм з їхніми грам. значеннями. Зміни слів у морфології виступають як засіб вираження граматичних відношень. Слова як лексичні та граматичні одиниці об’єднуються в частини мови‚ тобто лексико-граматичні класи слів. Кожна частина мови має свій власний комплекс граматичних категорій‚ у яких представлене те узагальнююче значення‚ яке властиве всім словам цієї ЧМ: (іменник – предметність /стіл, книга‚ університет або ж викладач, лікар, пташка/, дієслово - дієвість‚ стан /читати, писати, бігти, спати, думати/, прикметник - прикмети‚ властивості‚ ознаки /високий, чесний, веселий, вчорашній, ...). М О Р Ф Е М І К А розділ науки про мову, об’єктом вивчення якої є морфемний рівень мови, в и в ч а є структуру слова, значущі його частини морфеми та варіанти морфем (морфи, аломорфи), к л а с и ф і к у є морфеми, в и в ч а є специфіку їхнього значення (жи-, уч-). М о р ф е м н а с т р у к т у р а с л о в а Морфема - це (1)мінімальна (2)значуща частина слова (одиниця мови). У структурі перевaжної більшості укр. слів можна виділити дві чи більше тісно між собою пов’язаних значущих частин‚ тобто морфем: хат-ин-а‚ без-меж-н-ий‚ по-пере-пис-ува-ти. Морфеми розрізняються за кількома ознаками, а саме: а) значенням‚ б) функцією‚ в) місцем у слові. В УМ існують 2 основні типи морфем: кореневі та службові (афікси). К о р І н ь - незмінна частина‚ основний елемент слова‚ котрий мотивує його реальне предметно-логічне значення. Коренева морфема містить у собі ОСНОВНЕ СЕМАНТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ слова‚ а також ряду спільнокореневих слів (сад‚ садок‚ садівник‚ садовий). Наприклад‚ у словах чистий‚ чистота‚ чистити‚ зачистка, начисто виділяється: 1)корінь ЧИСТ-, 2) службові морфеми (-от-‚ -и-‚ -к-‚ за-)‚ котрі є носіями словотвірного‚ дериваційного (лат. derivatio) значення‚ 3) морфеми -ий‚ -а‚ -ти‚ що мають значення граматичне, релятивне Отож, к о р і н ь – носій, виразник основного семантичного значення, а ф і к с и – носії словотвірного (дериваційного) або граматичного (релятивного) (лат. relatio) значення. Т и п и м о р ф е м сучасної української літературної мови Залежно від значення, ролі, місця у слові морфеми традиційно поділяються на корінь, префікс, суфікс, закінчення. В працях сучасних дослідників можемо знайти також: інтерфікси, постфікси, афіксоїди, конфікси, уніфікси. Корінь слова – виразник основного лексичного значення споріднених слів. Значення афіксів – категоріально-класифікаційне, що об’єднує слова з різним лексічним значенням або різні словоформи з однаковим одним чи кількома значеннями: вчитель, вихователь//шукач, прохач, споживач// зупинився, зупиналась. Розрізняють 2 типи афiксальних морфем: 1)словотвірні/дериваційні – утворюють нові слова, слова з різним лексичним значенням, але спільним класифікаційним:стол-ик, кон-ик, нож-ик, учитель, мислитель 2)формотворчі – а) ті, що утворюють словозмінні форми слова (відмінювані та дієвідмінювані : книга, книги, книзі...., пишу, пишеш, пише) б) ті, що утворюють несловозмінні форми: форми виду дієслова – розказ-а-ти, розказ-ува-ти, форми ступенів порівняння – довгий, довший, найдовший. В а р і ю в а н н я м о р ф е м Moрфема в різних словах і словоформах може видозмінюватись за складом фонем: 1) друг‚ друже‚ друзі‚ дружба‚ дружити‚ подрузі - корінь друг-‚ друж-‚ друз-’ виступає у трьох варіантах-різновидах; 2) іду- йти‚ 3) густий-гуща‚ 4) згарячу-зозла Такі видозміни морфем наз-ся МОРФАМИ. Морф - це варіант морфеми як лексико-структурного інваріанта; це морфема в реальному мовленні‚ в конкретному слові чи словоформі. Всі морфеми (крім власне формотворчих) належать до словотворчих ресурсів мови. До словотворчих одиниць‚ крім кореневих морфем‚ належать також АФІКСИ. Афікси бувають словотворчими лише тоді‚ коли виступають носіями дериваційних (словотвірних) значень: сад – садок, садочок, садівник, посадка К о р і н ь слова /коренева морфема, непохідна основа / спільна неподільна частина споріднених слів, яка виражає їхнє основне лексичне значення 1) може самостійно становити слово чи виступати в оточенні інших морфем: ніс‚ стіг‚ віз‚ дуб‚ дубок‚ піддубний‚ одубіти. Але корінь лише формально може збігатися зі самостійним словом. У словах типу стіл‚ дуб наявні нульові флексії (стілО, дубО. ???????? Чи кожне слово має корінь? Чи є безкореневі слова? 2) К. не членується на складові частини. Саме тому його наз. непохідною основою‚ а ускладнену - похідною. 3) К. слова (на відміну від суфікса та префікса) часто зазнає звукових і графічних (буквенних) змін‚ обумовлених історичним чергуванням звуків: вовк - вовчий‚ ходити - ходжу. Звукові зміни бувають настільки значними‚ що коренева спільність губиться‚ втрачається: коса - чесати‚ горіти - жарити (етимологічний аналіз!!!). 4) За структурою - залежно від того‚ на який звук закінчується корінь‚ розрізняють в і д к р и т і та з а к р и т і корені: а) в іменниках - закриті (закінчуються на приголосний звук‚ виняток - меню‚ кіно‚ кафе‚ кашне - невідмінювані)‚ б) в дієсловах - і відкриті‚ і закриті: зв-а-ти‚ прос-и-ти‚ ви-ти‚ зна-ти‚ ри-ти. 5) За складом - з 2 - 6 звуків: а) з одного звука - дуже мало: об/у/ти, і(ти), к(ого), ч(ого) б) з 2-х: ви(в), да(м), ід(у), іш(ов) в) з 7-ми і більше - у запозичених словах: вітамін‚ кенгуру‚ велосипед 6) За характером зв’язку: а) вільні та б) зв’язані Переважна більшість - вільно пов’язується зі словотвірними афіксами: вода‚ водиця‚ водяний‚ водний..... К.‚ котрі не можуть існувати без префіксів і суфіксів наз-ся зв’язаними: вулиця‚ провулок‚ вуличний; відняти‚ підняти‚ розняти Розрізняють: 1) корені, зв’язані з суфіксами: нім-ець, репорт-аж, 2) корені, зв’язані з префіксами: роз-пряг-ти, за-пряг-ти, ви-прягти, 3) корені, зв’язані з префіксами+суфіксами: з-вик-а-ти, з-вич-к-а, за-мик-а-ти, при-мк-ну-ти, від-мич-к-а. Часто маємо зв’язані К./основи/ у запозичених словах: абон-ент, абон-емент, ате-їзм, ате-їст, ком-ік, ком-ізм, ком-едія, теле-фон, топо-граф. 7) За кількістю - здебільшого слово має 1 корінь‚ складні слова м. мати кілька коренів: пароплав‚ водолаз‚ світловодолікарня. 8)За походженням: а) власне українські (переважна більшість) б) запозичені. К. - лексичне ядро слова, він здатний приєднувати до себе інші морфеми, які конкретизують його значення. К. – ядро, навколо котрого групуються споріднені слова – слова, що мають спільний корінь. Вони можуть належати до різних частин мови: ліс, лісник, лісний,ціна, цінний, оцінка, оцінювати. Однокореневим словам властива смислова і структурна спільність. Усі слова, що мають той самий к., утворюють словотвірне поле даного кореня. Літ-ра: СУМ. Морфологія. Підручник. За ред. проф. А. К. Мойсієнка. К., 2013, с.20-35, А. Архангельська. Граматика української мови. Морфеміка. Словотвір. Морфологія: Навчальний посібник. Olomouc: VUP 2014. 266 s. ISBN 978-80-244-4278-5, Сучасна укр. літературна мова. За ред. О. Д. Пономарева. К., 1997, с. 104 – 107, Сучасна укр. літературна мова. За ред. М.Я. Плющ. К., 1994, с. 140 – 146, Лобода, Скуратівський, Укр. мова в таблицях, таблиці 34, 36, 39, Суч. укр. мова. Довідник, с. 174, 177-183, 195, Укр. правопис, К., Наукова думка, 1993, видання 4-е, с. 23 – 24, Úvod do jazykovědy.., s. 54-57, 61 (č.37), 63 (č.43). ДЗ: Почніть укладати свій власний укр.-чеський словник лінгвістичних термінів за зразком: N Український термін Чеський термін 1. 2.