Neoklasicizmus


                                           MYKOLA ZEROV


Báseň «Чистий четвер» - v alegorii je zašifrovaná charakteristika současnosti Zerova a hluboký
intimní deník básníkových prožitků.


ЧИСТИЙ ЧЕТВЕ�

«І абіє пітел возгласи...»

Свічки і теплий чад. З високих хор

Лунає спів туги і безнадії,

Навколо нас — кати і кустодії,

Синедріон, і кесар, і претор.


Це долі нашої смутний узор,

Це нам пересторогу півень піє,

Для нас на дворищі багаття тліє

І слуг гуде архиєрейський хор.


І темний круг євангельських історій

Звучить, як низка тонких алегорій,

Про наші підлі і скупі часи.


А за дверми, на цвинтарі, в притворі

Весна і дзвін, дитячі голоси,

І в вогкому повітрі вогкі зорі.


PRO DOMO /na obranu, na vlastní ochranu/ potom byla přejmenována na  Молоду Україну

МОЛОДА УКРАЇНА

Яка ж гірка, о Господи, ця чаша,

Цей старосвітський повітовий смак —

Ці мрійники без крил, якими так

Поезія прославилася наша.


От Петька Стах, містечковий сіряк,

От Вороний, сантиментальна кваша.

О ні, Пегасові потрібна інша паша,

А то — не вивезе, загрузне неборак.


Прекрасна пластика і контур строгий,

Добірний стиль, залізна колія —

Оце твоя, Україно, дорога:


Леконт де Ліль, Хозе Ередія,

Парнаських зір незахідне сузір'я,

Зведуть тебе на справжнє верхогір'я.

Яка  ж  гірка,  о  Господи,  ця  чаша,
Ця  старосвітчина,  цей  дикий  смак,
Ці  мрійники  без  крил,  якими  так
Поезія  прославилася  наша!
Що  не  митець,  то  флегма  і  сіряк,
Що  не  поет  —  сентиментальна  кваша…
О  ні!  Пегасові  потрібна  паша,
Щоб  не  загруз  у  твані  неборак.
Класична  пластика,  і  контур  строгий,
І  логіки  залізна  течія  —
Оце  твоя,  поезіє,  дорога.
Леконт  де  Ліль,  Жозе  Ередія,
Парнаських  зір  незахідне  сузір’я
Зведуть  тебе  на  справжнє  верхогір’я.


Báseň «Арістрах»  - umělec, který dělá svou práci navzdory okolnímu prostředí.

АРІСТАРХ

Б. Якубському

В столиці світовій, на торжищі ідей,

В музеях, портиках і в затінку алей,

Олександрійських муз нащадки і послідки,

Вони роїлися — поети і піїтки.

Ловили темний крок літературних мод,

Сплітали для владик вінки нікчемних од

І сперечалися, мирилися, змагались...

І був один куток, де їх невпинний галас

Безсило замовкав: самотній кабінет,

Де вчений Арістарх, філолог і естет,

Для нових поколінь, на глум зухвалій моді,

Заглиблювався в текст Гомерових рапсодій.




                                          PAVLO FYLYPOVYČ


Charakteristickým pro jeho básnické myšlení a schopnost konfrontovat současnost s dávnou minulostí
a vzdálenou budoucnosti.


Дивись, дивись: безмежні перелоги

І хмар насуплених погроза в далині.

Приносить вітер виклики тривоги —

Шалений вітер і криваві дні.


Не перший рік, як позникали боги,

Остались люди та мерці одні.

Жують і плачуть: дайте бо підмоги,

Заснуть спокійно дайте у труні.


Я чую жаль. Мене турбує звада,

Та марний біль перемогла відрада,

Бо у минулім не кохаюсь я,


Бо не розстанусь з мрією моєю:

Став чоловік над чорною ріллею,

Як небо, гордий, сильний, як земля.



                                       MYCHAJLO DRAJ-CHMARA


V roce 1928 Draj-Chmara opublikoval sonet «Лебеді», s věnováním svým kamarádům, kde použil frázi
«гроно п’ятірне»:


О гроно п’ятірне нездоланих співців,
крізь бурю й сніг гримить твій переможний спів,
що розбиває лід одчаю і зневіри.


Pod výrazem «гроно п’ятірне» se jednalo o poety neo-klasiky