Виникнення української народної казки. Збирання українських казок. Збирання чеських казок. •Казкові мотиви в літописах Київської Русі; •билини Володимирового циклу, Х – ХІ ст.; •українська полемічна, проповідницька та повістева книжна література. Казкові мотиви у «Москалі- чарівнику» Івана Котляревського; Казкові мотиви в «Енеїді» Івана Котляревського: •негативні персонажі з фантастичних казок, •чудодійні предмети; •зустріч Енея з Сівіллою відображена в стилі казкових зустрічей героя з чарівницею бабою-ягою. Григорій Квітка-Основ’яненко деякі свої дрібні повісті називав казками («Пархімове снідання», «Купований розум»). Елементи фантастичних казок використані ним в «Мертвецькому великодні» і «От тобі і скарб». «Мертвецький великдень» має навіть казковий початок: «Був собі чоловік та жінка...». Перші публікації зібраних казок ХІХ ст. 1839 – Ізмаїл Срезневський публікує кілька казок в альманаху «Галатея»; 1843 – Микола Костомаров видає дві казки в журналі «Молодок»; 1847 – Іван Головацький в альманаху «Вінок русинам на обжинки» опублікував 16 казок; У 70-х роках – вийшла семитомна книга Павла Чубинського «Праці етнографічно-статичної експедиції в Західно-Руський край»; У 90-х роках – вийшов збірник, який уклав та видав Іван Франко «Галицькі народні казки Осипа Роздольського». Гравюра Т. Г. Шевченка на казку «Солдат та смерть» Альбом «Живописная Украина» 40-ві роки ХІХ ст. Димінський Андрій Іванович Творчість, зібрана етнографом, друкувалась у збірнику «Малорусские народные предания и рассказы», який видав Драгоманов 1876 року в Києві та збірнику, виданому П. Чубинським «Праці етнографічно-статичної експедиції в Західно-Руський край», 1878. Більш-менш повне видання записів А. Димінського представлене в збірнику «Казки та оповідання з Поділля» (випуск 1-2, Київ 1928). Збірник Михайла Драгоманова «Малорусские народные предания и рассказы», Київ 1876 Збірник Павла Чубинського «Труды этнографическо-статистической экспедиции в Западно-Русский край» Іван Манжура «Сказки, пословицы и т.п., записанные в Екатеринославской и Харьковской губерниях» (Харків, 1890); «Малорусские сказки, пословицы и поверья, записанные И. И. Манжурой» (Харків, 1894). Володимир Гнатюк «Казки з Бачки» (Етнографічний збірник Наукового товариства ім. Т. Г. Шевченка у Львові, 1910), «Українські народні байки» (там же, 1916), «Народні оповідання про опришків» (там же, 1910), «Галицько-руські анекдоти» (там же, 1899) Збирання казок в Чехії ХIV ст. Exemplarius та Astronomiarius Кларета (mistr Klaret, vlastním jménem Bartoloměj z Chlumce); XV ст. казка Tři zlaté vlasy děda Vševěda, у стародавньому збірнику байок Gesta Romanorum; 1836 – Jakub Malý Národní české pohádky a pověsti Карел Яромір Ербен У 40-х роках ХІХ століття вийшли у виданні «Чеська бджола» Ербеном зібрані дві казки O třech přadlenách, Dobře tak, že je smrt na světě. Пізніше були видані казки Dlouhý, Široký a Bystrozraký, Pták Ohnivák a liška Ryška, Zlatovláska і Tři zlaté vlasy děda Vševěda Перші фольклористичні збірки на Моравії František Sušil, Matěj Mikšíčka Pohádky a pověsti moravského lidu; Beneš Metod-Kulda Moravské národní pohádky, pověsti, obyčeje a pověry. Кінець ХІХ століття Jiří Polívka, Václav Tille Останні збирачі Josef Štefan Kubín Povídky kladenské; Jiří Horák Český Honza, Čarodějná mošna, Ukrajinské lidové pohádky (1950). Персонажі українських казок Чарівні казки Архетипи образів злотворці знедолені добротворці помічники добротворців/злотворців Інші, котрі слугують для зв'язку дій у казці: донощики, скаржники, оббріхувачі, зрадники тощо ОБРАЗ ЗЛОТВОРЦІВ ◦Противники головного героя: змій, чорт, орел, ведмідь, рак, розбійник, старий цар, Песиголовець, баба-чарівниця, зла сестра, мачуха, її дочка чи служанка, цар, пан тощо; ◦ ◦Зрадники: старші або молодші брати та сестри, дочки Баби-Яги чи баби-чарівниці, слуги чи мачухи. ОБРАЗ ЗНЕДОЛЕНИХ Розклад роду та перехід від сім'ї до сім'ї. Ці образи найбільше представлені у соціально-побутових казках. Переважно це образи жінок: наречена,викрадена змієм; підмінена наречена; оживлена наречена; мати, що бореться зі смертю; чудесна дружина; бідна невістка; проклята дочка; пасербиця тощо ДОБРОТВОРЦІ Чудесно народжені герої-богатирі, богатирі, наділені могутньою силою, Іван-дурень, жінки-чарівниці, наречені, знедолені персонажі, старці, бабусі, провісники, домашні та лісові тварини, птахи, риби, предмети побуту, які мають чарівну здатність ДОПОМІЖНІ ГЕРОЇ ◦Чудесні богатирі чи майстри-чарівники – архетипи персоніфікованих сил природи (Вернидуб, Вернигора, Крутивус тощо). ◦Тварини, птахи, риби, яких герой чарівної казки зустрічає в лісі (чудесні тварини, комахи, раки, риби (найчастіше щуки, вживання м'яса яких може стати причиною чудесного зачаття), лебеді, орли тощо. ◦У лісі, на дорозі або в хатинці герой зустрічає чарівних віщунів, яких буває троє або шестеро і які приходять йому на допомогу: діди або бабусі із білими, як молоко, бородою чи віями, які живуть по сто-двісті-триста років, Баба-Яга. ЗМІЙ (КОЩІЙ) Кощій Безсмертний паралельний Змієві, персонаж Кощія в українській казці вимирає або ж часто отримує більш зрозумілу для оповідача та слухачів форму – Костій, похідне від «кость». Більше використовується образ ЗМІЯ. За В. Проппом змій – істота завжди багатоголова і ніколи не використовує зброї, не допомагає собі лапами чи зубами, але змій в укр. казці часто змальовується в умовах селянського побуту й дії його уподібнюються діям звичайного селянина, нерідко йому притаманні людські риси. Змій у казці «Котигорошко» suchas kotyhoroszko1 434px-Kotygoroshko2 Змій у казці “Яйце-райце” yayce_rayce_170712 Змій та дівчина ЗМЙ_1_~1 Змій в язичницькій культурі слов'ян Змій. Релігійний мотив. Святий Георгій ЗМЙ2_1~1 St_Georgiy ЗМІЙ - ЧОРТ Національна специфіка образу змія полягає також у його контамінації з образом чорта У східнослов'янській казці – змій, у західнослов'янській – чорт. Західноукраїнські казки часто використовують образ чорта, який, з одного боку, підтверджує мотиви потойбіччя, а з іншого, на відміну від образів демонології, не містить духу злоби, а певним чином схожий на людину. Жіночі образи злотворців мачуха, мати або дружина змія (чортиця), прислуга-зрадниця царівни, жінка-чарівниця, людоїдка, мати або сестра, яку спокусив змій, смерть МАЧУХА Образ мачухи є ідейно близьким до образу ЗМІЯ. Мачуха не покидає меж «свого» простору і виявляє конфлікт із пасербицею через завдання їй важких завдань і вигнання дівчини. Прагнення знищити сироту обманом, за допомогою чарування, чарівних предметів зближує цей образ із образом БАБИ-ЯГИ. Передбачення мачухою свого майбутнього заміжжя підкреслює генетичний її зв’язок із образом ВІДЬМИ Баба-Яга Для української фольклорної традиції вживання імені персонажа «Яга» нехарактерне. Фігурують номінативи «баба», «стара бабище», «старе страховисько», «стариганя»,«Зміїха», «чортиха», «відьма», «Залізноноса баба» та ін. Яга в низці текстів із Закарпаття контамінується з образом відьми-босоркані, що живе у порослій мохом колибі й погрожує проковтнути героя.Часто зображена кровна спорідненість Відьми-Яги (Гинджібаби) з іншими злотворцями: Шарканем, чортом (Дяболом). ВЕЛЕТЕНЬ Образ персонажа велетня притаманний для скандинавських казок. В українській народній творчості такого персонажа зустрічаємо лише в казці «Дівчина – тростинка». Велетень живе на острові у синьому морі, в зеленій горі разом зі своїми викраденими дванадцятьма дівчатами. Герой спалює книгу життя Велетня, тільки після цього він помирає (не достатньо з ним боротися чи відрубати йому голову). Богатирі В українських казках: Котигорошко, Кирило-Кожум’яка і под. КОЗАКИ 1355972433_dowladssoft_ru Як козаки смерті Мультиплікаційна позбулися. казка “Про козаків” 1389534827_kozaku2 383757524 ПЕРСОНАЖІ КАЗОК ПРО ТВАРИН Головними діючими особами українських народних казок виступають лисиця, вовк, ведмідь, заєць, коза, кіт, півень, цап, віл, кінь, собака. Інтенсивність появи цих персонажів ЛИСИЦЯ Прізвиська: Лисичка-Сестричка, Кума-Лиска та ін. Лисиця виступає твариною пронирливою, підступною, хитрою, яка своєю хитрістю бере перевагу над іншими, більш сильними тваринами, такими як вовк та ведмідь. Казки: «Вовк-панібрат», «Лисичка-кума», «Лисичка-Сестричка », «Колобок», «Казка про Котика та Півника», «Лисичка та Журавель», «Цар Лев», «Як Лисичка Івана-Баштанника зробила царевичем» та ін. Лисиця особливо полюбляє знущатися над Вовком. Вона вчить його ловити рибу, шиє йому кожух, підштовхує на небезпечні для життя вчинки («Лисичка-Сестричка та Вовк-Панібрат»). Хитрістю Лисиця виходить заміж за Ведмедя або Кота («Лисичка-кума», «Пан Коцький»), стає польовим міністром («Цар Лев»), але бувало й таке, що тією ж самою хитрістю вона рятувала тваринне царство від зла («Як Лев утонув у колодязі»). Казкова лисиця – це втілення хитрощів ВОВК Він виступає з іншими рисами: він злий, жадібний, ненажерливий , водночас, дурний та нездогадливий. Лисиця часто шуткує з нього, але вовк усякий раз знову дається їй в оману. («Лисичка-Сестричка та Вовк-Панібрат», «Пан Коцький»). У деяких казках Вовк дружить із Лисицею та навіть «співпрацює» з нею («Цар Лев»). Вовк у деяких казках («Сірко», «Казка про королевича та залізного вовка», «Про жар-птицю та вовка») виступає навіть «захисником» знедолених і надає допомоги у встановленні справедливості. ВЕДМІДЬ Язичницький міф про ведмедя - господаря лісу та могутнє божество – частково зберігся й по сьогодні у народних казках. Лисиця, знову таки оманою, стає його дружиною («Лисичка-кума»), звірі йдуть до нього за вироком («Як Лев утонув у колодязі»). Ведмідь намагаться впевнити всіх у тому, що він господар лісу, але це виходить у нього незграбно, не завжди розумно й навіть нерідко по-дуному («Рукавичка», «Пан Коцький», «Коза-Дереза», «Солом'яний бичок»). У більшості казок його обдурено та висміяно. Ведмідь – хазяїн лісу, наймогутніша тварина. ЗАЄЦЬ КІТ Зразком сумирності та беззахисності являється казковий Заєць. Хижаки завжди хочуть його з’їсти, образити, вигнати із помешкання («Коза-Дереза», «Як Лев утонув у колодязі», «Їжак та заєць», «Цар Лев). Виключенням є хіба що Заєць з казки «Заєць-хвастун». У ній лякливий та хвастливий Заєць у критичній ситуації несподівано виявляє себе хоробим. Образ кота є подвійним. Найастіше Кіт у казках виконує функцію помічника: він допомагає своїм дузям або хазяїну уникнути якихось негааздів, навіть врятуватися від загибелі («Казка по котика та півника», «Чарівна обручка, «Налякані ведмдь та вовки»). Поряд з захисною роллю, Кіт може виступати хитруном та слугою злих сил. Іноді він чинить безкорисливі справи, а іноді намагається дістатися власної вигоди («Пан Коцький», «Цап та Баран», «Іван – мужиий син»). У різних казках кіт часто має риси інших казкових персонажів: Лисиці, Собаки, Ведмедя. Всі дії Кота продумані, він хитрий і підстроює все так, як йому вигідно. HD-ShadowLong.png HD-ShadowShort.png Інші персонажі-тварини та казки про тварин КОЗА Казка «Коза-Дереза» БИЧОК Казка «Солом'яний бичок» КАЗКА «РУКАВИЧКА» ruka 0c4afe3b66c89da2c9146aa84aa0b7ac kozadereza2-1 HD-ShadowLong.png HD-ShadowShort.png Завдання